Підсумки кошика
| Проміжний підсумок | 1,569₴ |
|---|---|
| Відправлення |
Варіанти доставки будуть оновлені під час оформлення замовлення. |
| Загалом | 1,569₴ |
1842 рік. Художник Дмитро Олександрович Вільгенштейн приїздить до Кам’янця-Подільського, аби робити замальовки з подорожей імператора Миколи І. У місті він зустрічає чарівну панну Ксеню – вишукано вбрану, освічену, рішучу українку, обличчя якої нагадує митцю лик янгола, баченого в дитинстві над входом до церкви. Вільгенштейн прагне, аби дівчина стала його натурницею.
Рік тому кримінальна психологиня Михайліна Хижняк занадто захопилася розслідуванням і потрапила до рук маніяка, який знівечив їй обличчя. Старший слідчий Мирослав Зоря ледве встиг врятувати напарницю, застреливши злочинця. Після пережитого жінка вирішила покінчити з криміналом і відгородилась від усього світу.
Та черговий злочин, який розслідує Зоря, вразив увесь відділок навіть не жорстокістю, а дивним збігом обставин: обличчя молодої жертви було порізане вщент. Мирослав упевнений, що ця справа може повернути Михайліні інтерес до роботи і до життя – і це спрацьовує.
Розслідування показує: це було не єдине подібне вбивство. Тож напарникам доведеться з’ясувати, хто і чому знову скоює такі злочини, якщо кривдник Михайліни давно на кладовищі. І зробити це треба до того, як різник обере нову жертву…
Немає в наявності
Надворі кінець 90—х. Ілля — простий автослюсар. Що він міг дати доньці заможного підприємця? Кохання? Звучить романтично, але без фінансового підґрунтя ця казка швидко скінчиться. Щоб розпочати свою справу, Ілля наважується попросити грошей у кримінального авторитета на прізвисько Латиш. Але «ділова угода» завершується кримінальними розбірками. До гри несподівано долучається Марго, дружина Латиша. Вона рятує хлопця, тікаючи разом із ним. Шляху назад немає. Там лишилося все, чим жив Ілля: його кохана та їхня ненароджена дитина. Тепер він — утікач. Але Ілля не сам. Він відчуває, як без бою віддає своє серце Марго, закохуючись у цю небезпечно привабливу жінку. Ілля гадає, що Марго врятувала його. Але навіщо — знає лише вона…
Як і останні два десятиліття, Рокі — у солодкому передчутті щорічної родинної поїздки до Кейп-Коду. Скромний будиночок біля моря — місце щемких спогадів, сонячних днів, смачних вечер і всіляких пригод: емоційних, подружніх і навіть — завдяки старезній сантехніці котеджу — каналізаційних.
