Паркер С. Гантінґтон

Я не з тих, хто затягує жінок з амнезією в шлюб. Та, мабуть, усе трапляється вперше. Коли дівчина мрії падає просто мені в обійми, я мимоволі замислююся, що ще можна робити в такій позі. Вона тут. У моєму домі. Залежна від мене. І вважає, що ми були разом усі ті десять років, які насправді провели нарізно. Між мною і Браяр завжди було щось недосказане. Тепер настав час поставити крапку.