Сюжет останнього тому побудований суто на конфліктах. Вікових, сімейних, інтелектуальних, внутрішньоособистісних. Скажімо, Малгося біжить від родинних проблем до Любліна. Її батько живе з іншою жінкою, а мати лікується в закладі для психічнохворих. Марцін заміняє батьків молодшим сиблінгам й комплексує щодо «який із мене вийде педагог, якщо я не можу домогтися, щоб рідний брат поділився зі мною своїми проблемами?». Батьки жадають вчинками дітей виправити помилки своєї молодості й користуються маніпуляціями, істериками, залякуванням, вмовлянням, погрозами. Та марно. У «Праві на дорослість» письменниця розкриває низку соціальних проблем: побутове насилля, педофілія, корупція, булінг. Авторка показує їх через людей, що чинять лихе. В останній книзі серії навчання зійшло нанівець. Вирішення життєвих питань забирає дорогоцінний час, але треба віддати належне героям, вони вчаться добре, складають іспити вчасно. Проте під час здобування освіти їх непокоїть питання про майбутні джерела доходів: студенти дедалі частіше запитують себе, чи прибуткова їхня професія. Більше, ніж у попередніх частинах, авторка демонструє різноманіття любовних стосунків. Кінга ревнує Міхала до друга, натомість він сварить її за надмірну відданість науці й навчанню. Алекс з Аською проживають кохання на відстані й це, як бачимо, зміцнює почуття. Найважче, ймовірно, хлопцю Каміли (навмисне не називаю ім’я, аби ви зрозуміли, що Олек «в прольоті»), адже легковажність, капризність, мінливість дівчини відбиваються на тривалості та якості стосунків.