Воєнно-сатиричний роман – це ковток свіжого повітря на фоні сухих важких текстів про війну Росії проти України. Весело, смішно писати про серйозні речі – для цього, без
сумніву, треба мати талант. І автор Віталій Запека, на рахунку якого вже декілька виданих книг, зокрема «Цуцик», «Батальйон Полтава: роки війни», безперечно, ним володіє. Роман «Герої, херої та не дуже» написаний на основі реальних подій, в яких Автор, воювавший три роки в добробаті, здебільшого брав безпосередню участь. Літератор Олександр Смурий про цей твір написав: «В романі все правда, навіть художня видумка».
В книзі з гумором та сатирою описується життя, служба, стосунки, омани, ілюзії та сподівання вчорашніх бухгалтерів, будівельників тощо, котрі за покликом серця стали воїнами в добровольчих батальйонах. Попри все роман «Герої, херої та не дуже» написаний не лише, щоб передати Дух та Атмосферу початкового періоду війни, а й для того, щоб дати змогу читачу подумати.
| Автор | |
|---|---|
| Формат | 150×210 мм |
| ISBN | 9786178177287 |
| Мова видання | Українська |
| Вид палітурки | Тверда |
| Розділ | |
| Кількість сторінок | 352 |
| Видавництво |
Вам також сподобається…
Немає в наявності
Полінці рочків — «без пальчика долоня»: саме виповнилося чотири. Вона гостює у дбайливої бабусі й дідуся-витівника, який, попри свій вік, страшенно любить бешкетувати, улаштовувати капості, пригоди й навіть організовувати пошуки скарбів.
Володар Всесвіту, а може, навіть його Творець, успішно керує своїми підданими, коли випадково дізнається, що вони з товаришами насправді живуть у божевільні, в кімнаті для буйних. Компанія виривається на волю — начувайтеся, поліціянти, пияки та негідне керівництво міста. Тихоня і його товариші точно знають, чого вони хочуть від світу та як це отримати.
От тільки б не заснути, бо Завтра знову стане Сьогодні.
Супутні товари
Макс Кідрук — український письменник, мандрівник і популяризатор науки. Автор книжок «Твердиня», «Жорстоке небо», дилогії «Бот», а також роману «Зазирни у мої сни», який увійшов до короткого списку премії «Книга року ВВС 2016». Твори перекладені польською, російською, німецькою та чеською мовами.
«Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.
Немає в наявності
Низку червоних, як кров, коралів носила на грудях горда чорноока Маруся і хотіла подарувати колись на щастя доньці… Вірила, що знає, яке воно, те щастя. Та хіба жінці це вирішувати — не долі? Бо жінка думала: «Що люди скажуть?..» А вони ж скажуть, приліпиться — не обірвеш… Та так і не дізнався ніхто, як на неї, чужу дружину, щоночі, все життя чекав Степан. Це йому вона народила доньку, бо кохала… А тоді люди склали легенду…
У колись перспективне село, а тепер — перспективне місце для гольф-клубу і розкішних маєтків приїздить з-за кордону Руслана Ординська, юна красуня, донька українського олігарха. Шукає не просто місце для будинку, а місце з «легендою». Натомість знаходить всохлий бузковий кущ і червону намистину під ним, єдину на тонкій нитці… І кілька тендітних живих паростків…
Немає в наявності
Немає в наявності
У Львові сучасному, Львові передвоєнному і Львові часів Другої світової війни відбуваються драматичні події, народжуються родинні таємниці й перетинаються долі героїв цього роману.
Перед вильотом з Парижа пілота українського літака «ААРОН 44» переслідували погані передчуття. Інтуїція підказувала відмовитися від рейсу. Але попри все політ мав відбутися…
До збірки класика української літератури Бориса Грінченка (1863–1910) увійшли оповідання та повість, пройняті співчуттям і любов’ю до знедоленого трудового народу.
У цьому подарунковому виданні вміщено повний текст «Палімпсестів», який не перевидавався 21 рік. До книги ввійшли вибрані поезії та твори поета, ім’я якого не потьмяніє з роками. Бо писане воно вогняними літерами і палатиме крізь віки. Як і безсмертна душа та слово генія Василя Стуса.
Над селом зорі ясніші, у селі квіти пахнуть п’янкіше, сільські дівчата дорослішають раніше. Катерині лише тринадцять, а її серце належить чоловікові набагато старшому, та ще й одруженому. У селі все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапекліше, якщо пробачають, то від щирого серця…
Історія, у якій любов і смерть, чистота і гріховність існують пліч-о-пліч — так близько, що стають невіддільними…
Переглянути
Поки що немає відгуків.